Історія школи
У
селі Колонщина до 1906 року школа була трикласовою церковно - парафіяльною. Вона містилась в селянській хаті з маленькими
вікнами. В ній стояли рівні дерев'яні парти, на яких могли розміститись до 50
учнів, а збоку маленька кімната для вчителя. Тут навчали Закону Божому,
арифметиці, російській і церковно - слов'янській мовам. Школа стояла посеред
села на горбаку. Рядом з нею на козацькій могилі підносилась вгору своїми банями
світла церква Івана Богослова в стилі українського бароко. З другого боку, де
зараз Будинок культури, дві крамниці: Йонтеля й Мошки, а нижче − молочна ферма
Ароля Ліпавського. У школі панувала палична дисципліна, били лінійками і
різками, ставили на коліна і давали в руки товсту священну книгу. Діти починали
навчатися з дев'яти або з десяти років і ходили до школи до п'ятнадцяти років.
Навчальний рік починався після свята Михайла (21 листопада), коли діти
переставали пасти худобу, а закінчувався в квітні. Вчили слов'янську мову і
читали нею часопис і псалтир. Завідуючим школи був піп Романовський до 1906 р.
Цей піп ставився жорстоко не тільки до дітей, а й до селян. У нього було 45
десятин церковної землі і сорок власної найкращої землі, де тепер правління
КСП. Попа вигнали за розпусту. У 1906 − 1907 р. навчання в школах не було, бо
будували нову школу коштами Міністерства освіти.
Старе приміщення перенесено вправо, від площі до садиби Г. Якуша. В ньому відкрили споживчу кооперацію, якою керували піп, поміщик, дяк і заможні селяни. В новій школі працювали один учитель і піп, який викладав Закон Божий. Перший екзамен відбувся в Колонщинській школі в 1908 році. Видавали довідку про те, що навчався у школі. З нею йшли в Мотижин і вчилися іще 2 роки.
На екзамені були інспектор, учитель і піп. За період з 1906 по 1917 рік школу закінчили тільки шість чоловік. З осені 1920 року Колонщинська школа стала трудовою чотирирічною. В ній було 4 вчителі без попа і без Закону Божого. При школі була шкільна рада, що керувала школою. Головою цієї ради був Пазюк Л. С., активісти Потій Кирило І. та Кохан М. М. У 1921 році раду очолив завідувач школи. Матеріальний стан школи був тяжким, але жителі допомагали чим могли Загальні збори виділили 12 десятин церковної і поміщицької землі для школи і дві десятини вчителям. Піп виступив проти цього. Таким чином школа матеріально зміцніла, а вчителі поліпшили свій матеріальний стан. Почали одержувати заробітну плату, а до того їм приносили продукти батьки учнів. Зошитами і підручниками учні були забезпечені. Частина випускників 1922 року поступили в Київську учительську семінарію (Слугиня Наталка, Козленко Федора, Сторощук Василь, Поганяй Петро). В ті часи вчителі були керівною силою на селі. Вони були організаторами драматичного та хорового гуртків, проводили ранки, свята до дня народження Шевченка. Ні один захід на селі не відбувався без учителів. Після школи вчителі йшли в сільську раду, комнезам, в кооператив. А потім у хату - читальню, де проводили роз'яснювальну роботу серед селян у формі питань і відповідей. Вчитель у будь-який момент готовий був відповісти на різні питання. Від цього залежав його авторитет. У міру зміцнення держави зміцнювалася школа. Після 1930 років школи почали розвиватися успішніше створювалися восьмирічні і десятирічні школи. Тоді Колонщинська школа стала семирічною.
Параска Сергіївна Кулик - колишня вчителька школи, корінна жителька с. Мар'янівки, що за 2 км від Колонщини згадує, що вона навчалася у Колонщинській семирічній школі з 1935 по 1937 рік. На той час директором школи був Андріан Максимович Левицький. Він же викладав географію, а його дружина Ніна Миколаївна - українську мову. Під керівництвом Левицького біля школи був посаджений сад, в школі була пара коней, гектар городу. Зібраний урожай йшов на гарячі сніданки для учнів. Маяцький Євген Олександрович викладав історію та фізкультуру. Костяний Федір Якимович викладав російську мову, Костяний Пахом Якимович - біологію, Петровський Микола Августович - історик, Петровський Борис Августович - математик.
Дітей у школі було багато: два шостих, сьомий клас був один, але в ньому навчалося 40 учнів.
У 1937 році директором школи став Старовойт Карпо Сергійович. Піонервожатою працювала дуже здібна і талановита Пасічна Оксана Федорівна. При ній школа постійно займала призові місця в районі і області. На кожній перерві в школі лунала музика і пісні.
У 1938 - 39 рр. в школі було створено струнний оркестр. Керував ним вчитель співів Терещенко. Гурток був постійним учасником обласних конкурсів.
У роки війни в приміщенні школи була пекарня. З 11 липня 1941 року по 7 листопада 1943 року с. Колонщина було окуповане німцями.
Загинули на фронті Костяний Пахом Якимович, учитель української мови Підгорний.
Воював у партизанському загоні Ковпака Ярошенко Михайло Андрійович.
Були фронтовиками:
Куклевич Михайло Андрійович
Козловський Олександр Ферапонтович
Годинник Іван Кіндратович
Петровський Борис Августович
Кохан Михайло Терешкович
Дульнєв Григорій Андрійович
Сердук Володимир Михайлович
Старовойт Карпо Сергійович
Ткаченко Марія Федорівна
Свідками голодомору були:
Левицький Андріан Васильович
Левіцька Ніна Миколаївна
Кістяний Федір Якимович
Годинник Іван Кіндратович
Кулик Параска Сергіївна
Маяцький Євген Олександрович
Микитенко Григорій Іванович
Петровський Михайло Авентович
Петровський Борис Августович
Бурвіков Олександр Іванович
Бурвікова Марія Кирилівна
Компенець Текля Федотівна
Весела Антоніна Ярославівна
Вони пережили все: голод, холод, розруху, окупацію. Рівно через 2 місяці після звільнення села від фашистів з 15 січня 1944 року почала працювати школа.
Директором школи у 1944−45 рр. був Бурвіков Олександр Іванович, Кулик Параска Сергіївна читала всі предмети, крім мов.
Весела Антоніна Ярославівна викладала історію та мови.
Спочатку були відкриті тільки 1−6 класи, а восени 1945 відкрили 7 клас.
У 1945−48 рр. директором школи працював Бондаренко Микола Прокопович. Він викладав українську мову.
В 1948−49 рр. директором школи − Злачевська Ольга Тарасівна. Вона була учасником революції, викладала історію. Запам'яталась, як дуже вимоглива.
З 1950 до 1954 року директором школи працював Купнєвич Михайло Станіславович, вчитель біології. Його дружина Купнєвич Галина Григорівна навчала молодших учнів. За ці роки в школі сформувався сталий педагогічний колектив. Учнів у школі було багато. Тільки у двох 4-их класах навчалося 96 чоловік.
У 1954 році директором школи став Ярмаченко Микола Андрійович. Війну пройшов у партизанському з'єднанні Ковпака. Дуже цінував кожного члена педагогічного колективу. Відремонтував школу, перекрив шифером. Виїхав із села в 1958 році в с. Забуяння.
З 1958 року директором працював Козловський Олександр Ферапонтович, завучем − Сердюк Володимир Олександрович.
З 1963 року завучем стала працювати вчителька французької мови Радченко Олена Степанівна. Пізніше вона працювала завідуючою районним відділом освіти Макарівського району. Козловський О. Ф. працював директором до 1973 року.
У 1974 р. директором школи працював Дульнєв Георгій Андрійович. Після нього до 1978 року директором школи працював Красножон Володимир Михайлович. Нині живе в Києві.
Протягом 1978−1998 років директором школи працював Прокопенко Микола Іванович − людина ерудована, від Бога музикант, вчитель математики. В цей час почали зводити нову двоповерхову школу. Хтозна, скільки б її будували, та нещастя допомогло. У 1986 році в село Колонщину евакуювали із тридцятикілометрової зони ЧАЕС жителів сіл Розсоха, Іловниця. За літо 1986 року школу добудували, і незабаром вона із восьмирічної стала середньою.
Змінюється, обновлюється педагогічний колектив школи. Пішли на заслужений відпочинок вчителі, які по 30−40 років віддали цій школі, селу, сільський громаді:
Кулик Параска Сергіївна
Барчук Надія Костівна
Воробйова Ніна Василівна
Ткаченко Марія Федорівна
Лебідь Галина Потапівна
Дубова Ала Трохимівна
Якуш Галина Петрівна
Чекмарьова Галина Степанівна
Філоненко Катерина Кирилівна
Біля входу в школу на стіні меморіальна дошка вчителю школи Синиці Олександру Івановичу − воїну-інтернаціоналісту.
Після закінчення Ржищівського педагогічного училища в 1986 році
О. І. Синиця був призначений на посаду вчителя Колонщинської восьмирічної школи. Вже 5 травня наступного року в його трудовій книжці був зроблений запис "Звільнений з посади в зв'язку з призовом до лав Радянської Армії". Добровольцем пішов в Афганістан. Ще через рік 15 червня 1988 о 5 годині ранку він загинув. В цинковій труні повернувся Олександр у рідну Жміївку, що в Іванківському районі.
Свято бережуть пам'ять учні школи про вчителя, воїна-інтернаціоналіста.
З 1999 року директором школи працює Давиденко Борис Антонович. За останні роки школа змінила своє обличчя, особливо з приходом на посаду сільського голови Пелешок Ю. В. Упорядковується територія школи. З'явились нові дитячі майданчики. В 2007 році на території школи був відкритий пам'ятник жертвам голодомору. Перекрита сучасною покрівлею, замінені вікна, в класах проведений євроремонт, закуплені сучасні меблі, комп'ютерний клас постійно заповнений учнями.
У 2018−19 н. році в школі навчається 171 учень, працює 18 педагогів. Кількість учнів за останні роки збільшується. Сьогодні до школи доїзджають діти з навколишніх сіл: Березівка, Мар'янівка, Северинівка, Маковище, Гавронщина.
Педагогічний колектив кваліфікований. Всі зусилля педколективу спрямовані на навчання і виховання підростаючого покоління, збереження традицій свого народу, вивчення історії краю, в якому живемо.